НАШІ ПУБЛІКАЦІЇ ...

>> Знаки для товарів і послуг в Україні: що, для чого, і як? >> Закон України про зазначення походження товарів: нові можливості і нові обмеження для підприємців >> Патентная система и система охраны авторских прав для ученых и научных организаций

проф. Олександр Слободянюк, патентний повірений України, Бюро незалежних патентних повірених "Слободянюк та партнери" Знаки для товарів і послуг в Україні: що, для чого, і як?          Часто кажуть, що сучасна дитина знайомиться з комп’ютером раніше ніж навчиться ходити. Важко щось заперечити проти цього твердження або цілком його прийняти: можливо це перебільшення, а з іншого боку і діти бувають різними… Але ніхто не наважиться заперечити, що переважна більшість дітей раніше ніж почати бавитися з комп’ютером, стикається в своєму повсякденному житті зі знаками для товарів і послуг, які більше відомі широкому загалу як товарні знаки (іноді говорять також про торгові марки). Знаки для товарів і послуг оточують людину з колиски, діти засвоюють деякі з них, такі як "кока-кола" або "пепсі", ледве навчившись говорити, а пізніше по ним вчаться читати…Ми живемо в світі товарних знаків. На земній кулі їх зареєстровано більше 25 млн і це число зростає щороку майже на мільйон. Для чого це робиться, що це дає споживачеві, чим це привабливо для бізнесу, як це можна зробити в Україні?          Товарні знаки відомі з сивої давнини, коли гончар або коваль накладав на свої вироби особисте клеймо для того, щоб люди (споживачі) відрізняли однорідні вироби (наприклад, глечики) одного виробника від виробів того самого призначення, вироблених іншими виробниками. Ця найдревніша і основна функція товарного знаку, дуже важлива для споживача. Саме її покладено в основу сучасного означення знаку для товарів і послуг як позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб. Як товарні знаки можуть бути використані словесні, зображувальні, об‘ємні та інші позначення та їх комбінації, виконані в будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів. Однакові товари можуть виготовлятися різними виробниками і продаватись різними продавцями. При здійсненні покупки споживач звичайно враховує багато факторів: споживчі якості товару, його технічні характеристики, зовнішній вигляд, продажну ціну, … і обов’язково орієнтується на торгову марку. При всіх інших рівних умовах пересічний споживач обирає товар, який прикрашено знаком відомої і визнаної фірми: з ймовірністю 100% він віддасть перевагу джинсам Lee або Levi Strauss перед такими самими за всіма параметрами і ціною джинсами, на яких пришпилено яскраву етикетку з назвою фірми, яку він бачить вперше. На цьому етапі крім індивіалізуючої функції знака, яка полягає в тому, що знак забезпечує необхідну відмінність однорідних товарів (послуг) різних виробників, що дозволяє споживачеві, який, як правило, не є дипломованим товарознавцем, розпізнавати за зовнішніми формальними ознаками (наявність відповідного знаку) товари (послуги), які випускаються (надаються) конкретним підприємством, вступає в дію гарантійна функція товарного знаку, яка полягає в тому, що знак виступає гарантом якості товару.          Подивимось тепер на товарний знак очима підприємця-бізнесмена, задача якого полягає в отриманні прибутку. Тут на перший план виступає рекламна функція товарного знаку, яка полягає в тому, що на основі психологічного впливу на споживача забезпечується стійкий інтерес до певного товару чи послуги, що маркується знаком, та його виробника, який забезпечує таку популярність. Тобто знак є неодмінним елементом реклами, за допомогою якої встановлюється зв’язок товару з його виробником, і є інструментом просування продукції на ринок. В цьому процесі відіграють роль і інші функції знаку, такі як стимулююча, психологічна, виховна. Наприклад, часто володіння або користування предметами (послугами) відомих марок є питанням престижу, наприклад, автомобілі "Мерседес", одяг від Крістіана Діора тощо. Однією з найважливіших і найпривабливіших для бізнесу властивостей зареєстрованого товарного знаку є те, що власник відповідного свідоцтва на знак для товарів і послуг отримує монопольне право на його використання. Саме так: це солодке для кожного бізнесмена омріяне слово МОНОПОЛІЯ! Причому право законне, яке підтримується і захищається державою при умові сплати власником відповідних зборів і дотримання певних зобов’язань щодо добросовісного користування виключними правами, що випливають із свідоцтва на знак. Що це за права? В першу чергу, це право власності на знак, яке конкретизується класичною тріадою прав володіння, користування і розпорядження. Але окрім цього власник зареєстрованого товарного знаку отримує деякі специфічні права, які дозволяють йому зміцнити свої позиції на ринку, а саме: виключне право на використання знака; право забороняти іншим особам використовувати зареєстрований знак без його дозволу; право порушувати судові справи проти несанкціонованого використання знака та вимагати від порушника відшкодування заподіяних збитків; право вимагати усунення з товару, його упаковки незаконно використаного знака або позначення схожого з ним настільки, що їх можна сплутати, або знищення виготовлених зображень знака або позначення схожого з ним настільки, що їх можна сплутати. Власник свідоцтва України має право проставляти поряд із знаком попереджувальне маркування про його реєстрацію в Україні. Звичайно це загальноприйнятий в світі символ ®, використання якого свідчить про додаткові властивості товару (послуги), зокрема, про його особливий, фірмовий статус, притаманний товарам високої якості. Спеціально для читачів ПиР зауважимо, що володіння знаком може бути корисним не лише для безпосередніх виробників товарів або послуг, а і для осіб, які займаються посередницькою діяльністю, оскільки вони мають право проставляти свій товарний знак поряд або замість товарного знаку виробника або особи, що надає послуги, при наявності угоди між ними. Це особливо актуально, наприклад, для дилерів харчових продуктів, медикаментів, оскільки від культури і умов їх зберігання і транспортування залежить якість товару, який постачається кінцевому споживачу. Наприклад, якість посередницьких послуг різних туристичних агентств, також різна, і якісне ведення такого роду бізнесу під своєю торговою маркою дає відчутні переваги. Ці переваги зокрема пов’язані з тим, що право власності на товарний знак може бути об’єктом цивільних правочинів: його можна передати іншому власнику (звичайно за гроші); надати його в тимчасове користування (видати ліцензію) іншим особам; використати право власності на зареєстрований знак чи право на його використання як інвестицію, тобто внести його як свій внесок у статутний фонд підприємства, що створюється або вже діє; передати права на знак в заставу тощо. При цьому треба мати на увазі, що вартість товарного знаку при успішній роботі фірми зростає з часом. Мінімальний термін на який надаються права, що випливають із свідоцтва на знак становить 10 років від дати подання заявки. Він може подовжуватись кожні 10 років за умови сплати відповідного державного збору.          Скільки ж часу триває реєстрація знаку для товарів і послуг в Україні і скільки це коштує? Оскільки Україна є учасником ряду міжнародних угод щодо охорони промислової власності ( а товарні знаки поряд з патентами на винаходи, корисні моделі і промислові зразки (дизайн) якраз і належать до об’єктів промислової власності) , то цей термін принципово не може бути меншим 6 місяців. Практично він визначається пропускною здатністю Держпатенту України, на який покладено функції експертизи та реєстрації позначень як знаків для товарів і послуг в Україні. А оскільки потік заявок від вітчизняних та закордонних заявників (жоден з них не поткнеться на ринок зі своїм товаром без попередньої реєстрації відповідного знаку!) з кожним роком зростає ( за рік надходить понад 10 тисяч заявок), то рішення про реєстрацію приймається через 30-40 місяців (ще раз підкреслимо, що права, які випливають із свідоцтва, діють з дати подання заявки). Сума державних зборів за подання заявки, її експертизу та за видачу свідоцтва на сьогодні становить 425 гривень. Послуги патентного повіреного, який може кваліфіковано оформити заявочні документи і представляти інтереси заявника в Держпатенті України аж до моменту отримання свідоцтва коштують в середньому в два-три рази більше. Продовження дій свідоцтва на наступні 10 років коштує 170 грн. (Опубліковано в ПИР2000-Україна, стор. 76)

проф. Олександр Слободянюк, патентний повірений України, Бюро незалежних патентних повірених "Слободянюк та партнери" Закон України про зазначення походження товарів: нові можливості і нові обмеження для підприємців         Підприємницька діяльність тісно пов'язана з використанням різноманітних позначень, які використовуються при просуванні товарів і послуг на ринок, для утримання свого сегмента ринку, для реклами тощо. До них належать як видові назви товарів (наприклад, мило, лимонад, горілка, портвейн, ямайський ром, херес, чилійська селітра, нейлон), знаки для товарів і послуг (товарні знаки), наприклад Сoca-cola, Pepsi-cola, Гетьман, Немирів, фірмові найменування і нарешті зазначення походження товарів. Ці позначення виконують різні функції.         Очевидно, що видова назва товару, тобто словесне позначення певного виду товару, вирізняє цей вид товару серед інших товарів за його функціональним призначенням і споживчими властивостями: наприклад, мило повинно мити, а лимонад вгамовувати спрагу незалежно від того яким виробником і де, ці товари вироблені.         Знак для товарів і послуг – це позначення, за допомогою якого споживач може відрізнити товари виготовлені одним виробником від однорідних товарів ( тобто товарів того ж виду, які мають одну й ту ж саму видову назву) вироблених іншим виробником: наприклад, горілку Гетьман від горілки Немирів. Характерно, що одним і тим же товарним знаком можуть бути позначені зовсім різні за призначенням та природою товари. Наприклад, позначення Гетьман можна зустріти не тільки на пляшці з горілкою, але і на коробці цукерок, а позначення Malboro не тільки на пачці сигарет, а й на теодоліті або лазерному дальномірі. Важливо, що знак для товарів і послуг безпосередньо не пов'язаний з географічним місцем, природними умовами або іншими специфічними властивостями продукту для якого він застовується.         Але підприємцям, особливо тим, які діють на ринку продовольчих товарів та товарів широкого вжитку добре відома магічна сила вказівки на походження товару, яким може бути будь-яке словесне або зображувальне (графічне) позначення, яке прямо або опосередковано вказує на місце виготовлення товару.         Правова неврегульованість питань, пов'язаних з зазначенням походження товарів в Україні тривалий час давала можливість недобросовісним підприємцям вводити споживачів в оману щодо географічного місця походження товару, яке у споживача асоціюється з певними властивостями товару, які обумовлені специфічними (іноді унікальними) природними умовами та /або навичками людей, які використовуються при виробництві даного товару, характерними для даного регіону. З іншого боку внаслідок недобросовісної конкуренції потерпали виробники, які дійсно продукували товари, цінні специфічні властивості яких суттєво зумовлені місцем їх виробництва. Введення в дію з 21 січня 2000 року Закону України "Про охорону прав на зазначення походження товарів" № 752-14 від 16.06.99 р. (далі Закон) встановлює "правила гри" в цій важливій для бізнесу галузі.         Закон розрізняє просте і кваліфіковане зазначення походження товару. Просте зазначення походження товару - це будь-яке словесне чи зображувальне (графічне) позначення, що прямо чи опосередковано вказує на географічне місце походження товару (наприклад, "вироблено в Словакії", "м. Одеса", "Апельсини з Марокко" тощо або зображення, які викликають в свідомості споживача асоціацію з певним місцем, наприклад, зображення висотного будинку Московського університету – з Москвою, пам'ятника Богдану Хмельницькому – з Києвом, сфінкса – з Єгиптом. Прості позначення в більшості випадків не мають зв'язку з конкретним видом товару, а при наявності такого зв'язку вони не свідчать про якісь особливі властивості товару. Прості позначення відповідно до Закону не підлягають реєстрації, а їх правова охорона, що надається Законом полягає в забороні використання зазначень, що є неправдивими.         Натомість кваліфікованим зазначення походження товарів надається правова охорона на підставі їх реєстрації, яка діє безстроково від дати реєстрації. Кваліфікованому зазначенню походження товару, що вказує на конкретне географічне місце, з якого походить товар, правова охорона надається при виконанні ряду умов, серед яких є такі: це є назва географічного місця, з якого даний товар походить; вона вживається як назва даного товару чи як складова частина цієї назви; у вказаному цією назвою географічному місці об'єктивно існують характерні природні умови чи поєднання характерних природних умов і людського фактора, що надають товару особливих властивостей порівняно з однорідними товарами з інших географічних місць; позначуваний цією назвою товар має відповідні властивості, що виключно або головним чином зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи поєднанням цих умов з характерним для даного географічного місця людським фактором; виробництво (видобування) і переробка позначуваного цією назвою товару здійснюються в межах зазначеного географічного місця.         Закон розрізняє охорону назви місця походження товару та географічного зазначення походження товару. Ця різниця досить тонка, зауважимо лише, що вимоги до реєстрації географічного зазначення походження товару менш жорсткі. Наприклад, позначення мінеральних вод такі як Миргородська або Моршинська можуть претендувати на назви місця походження, а позначення Коростишевська порцеляна – лише на географічне зазначення походження товару.         Важливим для підприємців є те, що набуття права на використання кваліфікованого зазначення походження товару передбачає реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару, яка здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру України необхідних відомостей щодо кваліфікованого зазначення походження товару та/або осіб, які мають право на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару. При цьому право на використання кваліфікованого зазначення походження товару може бути надане більш як одній особі (юридичній чи фізичній), яка має підстави для отримання такого права, зазначені в Законі, шляхом відповідної реєстрації.         Документом, який посвідчує наявність такого права є Свідоцтво про реєстрацію права на використання кваліфікованого зазначення походження товару, яке діє протягом 10 років від дати подання заявки і дія якого може бути подовжена на умовах, викладених в Законі. Власник Свідоцтва має право використовувати зареєстроване кваліфіковане зазначення походження товару (наприклад, наносити його на товар, упаковку, етикетку, вказувати його в бланках, рахунках тощо) і забороняти неправомірне його використання особами, які не мають на це права. Суттєво, що власник свідоцтва не має права видавати ліцензію на використання кваліфікованого зазначення походження товару іншим особам. Можна сказати, що держава надає невиключні ліцензії на використання кваліфікованого зазначення походження товару без права надання субліцензій.         Необхідно також звернути увагу на положення Закону, відповідно до якого реєстрація кваліфікованого зазначення походження товару може бути підставою для визнання недійсним зареєстрованого раніше товарного знака, що складається тільки з цього зазначення походження товару або містить це зазначення як елемент, за винятком, якщо власник зазначеного товарного знака є особою, яка має право на використання цього зазначення та воно входить до товарного знака як елемент, що не охороняється.

А.В. Слободянюк, патентный поверенный (Ин-т электросварки им. Е.О.Патона НАН Украины) ПАТЕНТНАЯ СИСТЕМА И СИСТЕМА ОХРАНЫ АВТОРСКИХ ПРАВ ДЛЯ УЧЕНЫХ И НАУЧНЫХ ОРГАНИЗАЦИЙ Научно-исследовательские и отраслевые институты НАН Украины являются центрами научных исследований (прежде всего фундаментальных). Все, что связано с созданием и реализацией созданных ими объектов интеллектуальной собственности, имеет прямое отношение к экономическому потенциалу Украины, и от того, как решаются эти проблемы, во многом зависят благосостояние страны. Для более широкого внедрения прогрессивных научных разработок, обеспечения жизнеспособности научных коллективов в настоящее время интеллектуальную собственность необходимо превратить в конкурентоспособный товар. Для этого созданные изобретения, полезные модели, промышленные образцы и товарные знаки должны быть защищены патентами Украины и зарубежных стран, а также различными свидетельствами. Патентная система Украины, основанная на законах о правовой охране объектов промышленной собственности в Украине, принятых в 1993 г., регулирует отношения, возникающие в связи с приобретением и осуществлением права собственности на изобретения, полезные модели, промышленные образцы и товарные знаки. Патент удостоверяет исключительное право на использование объектов интеллектуальной собственности и является их надежной защитой. Понятие исключительного права на изобретение, полезную модель, промышленный образец сводится к тому, что обладатель патента на определенный срок получает право на использование запатентованного объекта. Любые третьи лица не имеют права его использовать. Под использованием или коммерциализацией объектов интеллектуальной собственности подразумевается их реализация на внутреннем и международном рынке на основе лицензионных стратегий. Лицензионной стратегией называется спланированная на длительную перспективу деятельность владельцев интеллектуальной собственности с целью получения максимального эффекта от использования на лицензионной основе научно-технических достижений внутри страны и за рубежом. Анализ зарубежных публикаций и международного опыта лицензионной деятельности позволил определить лицензионные стратегии, реализуемые в современных условиях по следующим направлениям: продажа продукции, производимой с использованием новой технологии (стратегия продажи товара); обмен технологиями между юридически и финансово независимыми участниками лицензионных договоров (классическая стратегия); смешанная передача технологий (стратегия параллельного применения продажи товара с передачей технологии на основе лицензионных соглашений). Лицензионный договор является, как правило, основным регулятором технологического обмена. Он фиксирует согласие сторон, договоренность о взаимных гарантиях, обязательствах и платежах, является руководством по выполнению проекта передачи технологии, оборудования. Что касается НАН Украины, то, обладая большим интеллектуальным и научно-техническим потенциалом, в настоящее время она имеет весьма скромные результаты в использовании, коммерциализации и международной передаче технологии. Это связано в первую очередь со следующими проблемами: отсутствием у многих научных организаций связей с производственной базой; финансовой нестабильностью институтов, связанной со спадом производства и падением спроса на научно-техническую продукцию; отсутствием финансирования на патентование изобретений за рубежом. Существует прямая зависимость между экспортом технологий, продукции и патентованием национальных изобретений за рубежом. Объем экспорта технологий прямо пропорционален числу зарубежных патентов. Очень часто заключение лицензионных соглашений на передачу технологий является результатом предшествовавшего патентования за рубежом. Однако в некоторых институтах НАН Украины, например в Институте электросварки им. Е. О. Патона, имеется ряд удачно заключенных лицензионных соглашений. Так в 1995 г. наиболее объемными и значительными являлись лицензионный договор «Демонстрационный полет», заключенный с NASA (США), в котором предметом договора является использование двух изобретений, поданных в Госпатент Украины, — «Устройство для электроннолучевой обработки материалов в космосе» и «Устройство рабочей станции для проведения экспериментов в космосе»; лицензионной договор «Электроннолучевая технологии трехслойного покрытия турбинных лопаток» с фирмой «Интертурбина» (Нидерланды). Весьма весомыми оказались изобретения, защищенные в Украине и за рубежом патентами Украины № 308, 309, 313, 317, 319, полученными на имя Института электросварки им. Е. О. Патона, и относящиеся к технологии контактной стыковой сварки в полевых условиях (авторы С. И. Кучук-Яценко, В. Г. Кривенко и др.). Вопросам обеспечения широкого распространения результатов исследований в виде патентов большое внимание было уделено на состоявшемся в мае 1996 г. в Киеве Международном семинаре «Патентная система и система охраны авторских прав для ученых научных организаций. Практические вопросы». На семинаре рассматривались также вопросы содействия оптимальному использованию авторских прав путем различных видов поддержки (от финансовой до психологической). Были освещены механизмы поддержки со стороны заинтересованных организаций путем трансформации полученных научных результатов в инновации, содействия в передаче технологий. Во всех выступлениях отмечалась необходимость осуществления координации различных уровней системы патентования и охраны авторских прав. Все доклады так или иначе отражали комплексный и интеграционный характер передачи и использования объектов интеллектуальной собственности в виде новых технологий и оборудования, что требует специального опыта. Следует учитывать, что в Украине, как и в любом другом государстве, в процессе становления патентной системы имеются немалые трудности. В связи с этим как временная мера предусмотрена выдача патента Украины на изобретение без проведения экспертизы заявки — по существу под ответственность его владельца. Эта мера дает возможность оперативно достигать защиты изобретения, быстро налаживать производство и за короткий период времени наполнять рынок необходимым товаром. В этом и состоит основная задача данной правовой нормы — создание условий для скорейшей коммерциализации результатов научно-технической деятельности и, как следствие, подъема экономики государства. Необходимо принимать во внимание важность установления справедливых взаимоотношений между работодателем и изобретателем. Статья 8 Закона Украины об охране прав на изобретения и полезные модели предусматривает, что право на получение патента имеет работодатель. При этом между изобретателем и работодателем должен быть заключен письменный договор, в котором излагаются условия вознаграждения изобретателя. Существующая правовая база в этой области требует совершенствования и развития. В связи с этим планируется расширить перечень охраняемых объектов интеллектуальной собственности. Госпатент разрабатывает проекты законодательных актов Украины, относящихся к охране наименований мест происхождения товаров и к охране топологий интегральных микросхем. Ведется работа по подготовке проектов законов о служебных изобретениях. Приоритетным направлением государственной политики Украины в сфере охраны интеллектуальной собственности следует считать всестороннее взаимовыгодное сотрудничество со странами — субъектами прежнего СССР. Перед патентными ведомствами этих стран стоит ряд общих проблем, связанных с обеспечением охраны объектов промышленной собственности, как в самих этих странах, так и в рамках межгосударственных отношений. Решать эти проблемы можно двумя путями. Первый путь — подписание двусторонних межгосударственных соглашений, второй — многостороннее сотрудничество. Двусторонние соглашения были подписаны между правительствами Украины и Российской Федерации, а также с Республикой Беларусь. За 3,5 года Госпатент Украины получил более 80 тыс. заявок и ходатайств относительно выдачи охранных документов на объекты промышленной собственности. В государственных реестрах зарегистрировано 16300 объектов. Выдано более 10 тыс. охранных документов. Зарегистрировано около 500 договоров и 800 разрешений на зарубежное патентование. В исторически короткие сроки создана национальная патентная система, создающая предпосылки для успешной коммерциализации результатов научно-технической деятельности ученых и специалистов Украины. В настоящее время переход к рынку диктует необходимость изменения, прежде всего форм инновационной деятельности, изыскания новых источников финансирования работ, которые связаны с созданием новых материалов» технологий, конструкций, оборудования, т. е. того продукта, который требует патентной защиты. В Институте электросварки им. Е. О, Патона лицензионная деятельность находит коммерческую реализацию в следующих основных направлениях: передача технологий на производство тех или иных материалов; передача технологий с конкретным перечнем оборудования; лицензионные соглашения на экспорт продукции. Все перечисленные формы лицензионно-экспортной деятельности требуют исключительно четкой организации и оперативности. Чтобы победить на рынке, инновации необходимо выдвигать практически непрерывно, а опытные и экспериментальные образцы должны создаваться в очень сжатые сроки. В этих условиях главной проблемой становится своевременное патентование всех инноваций. Однако патентовать следует избирательно — только те разработки, которые можно реализовать после маркетингового исследования потребностей рынка. Наиболее перспективными надо считать две схемы патентования — получение европейского патента, дающего защиту во всех европейских странах, и патентование в соответствии с Договором о патентной кооперации — РСТ (Patent Cooperation Treaty). При патентовании изобретений необходимо избегать следующих ошибок: нельзя передавать зарубежным партнерам не оформленные окончательно материалы; нельзя проводить патентование через систему посредников; нельзя оформлять смешанные патенты с зарубежными партнерами без четкого юридического определения условий и прав участия в патенте. Для институтов, имеющих серьезные разработки и валютное обеспечение, можно рекомендовать следующий путь патентования: оформление первичных материалов для патента Украины, а затем патентование за рубежом. С этой целью необходимо иметь сеть зарубежных поверенных, являющихся компетентными специалистами в патентуемой области техники, и поддерживать с ними постоянный доверительный контакт. Такие страны, как Южная Корея, Вьетнам, Тайвань, Индонезия и др., в ближайшее десятилетие будут наибольшими потребителями новых научных разработок. Поэтому необходимо обеспечить в этих странах соответствующую патентную защиту на передаваемые технологии. Следует принимать во внимание трудности, с которыми сталкиваются изобретатели при получении вознаграждения. Существующая практика, когда из сумм, выделенных на оплату авторских вознаграждений, 70 % уходит на оплату налогов, неблагоприятна; следует принять законодательные акты, четко определяющие условия выплаты вознаграждения авторами патентов и изобретений. На территории Украины действует Договор о патентной кооперации РСТ. Как отмечено в заявлении Правительства Украины от 26 августа 1992 г., он предусматривает после сдачи в Международное бюро Всемирной организации по охране интеллектуальной собственности (WIPO) декларации о продолжении членства в союзе РСТ возможность гражданам Украины и лицам, постоянно проживающим на ее территории, подавать международные заявки в соответствии с Договором о патентной кооперации. Договор РСТ заключен в 1970 г., исправлен в 1979 г., модифицирован в 1984 г. Договор открыт для стран — участниц Парижской конвенции. В него входят 84 страны. Договор предоставляет право на подачу международной патентной заявки. Такая заявка подается гражданами страны, подписавшей Договор. Заявка на международный патент должна быть подана в национальное патентное ведомство страны — участницы Договора, гражданином или жителем который является заявитель. Среди всех стран — участниц Договора заявитель указывает те страны, в которых он хочет обеспечить действие своей заявки. Международная патентная заявка в каждой стране — участнице обладает той же правовой силой, что и национальная патентная заявка, поданная в национальное ведомство этой страны. Заявитель может получить международный отчет предварительной экспертизы, который подготавливается одним из международных патентных ведомств. На основании отчета о поиске делается вывод о целесообразности продолжения патентования в национальных патентных ведомствах. Ни международный отчет о поиске, ни международный отчет предварительной экспертизы не накладывают обязательных правовых ограничений на патентные ведомства стран — участниц Договора. Число заявителей, подающих ходатайство на проведение предварительной экспертизы, возрастает из года в год. Отчет предварительной экспертизы не имеет обязательного характера для патентных ведомств стран—участниц. Кроме того, вносятся изменения в правила РСТ, чтобы сделать процедуру подачи заявок более гибкой. Вводятся система подачи заявок и система хранения данных на лазерных дисках с использованием современного оборудования. При патентовании по системе РСТ, прежде чем заявка будет рассмотрена патентными ведомствами стран патентования, она становится предметом поиска, выполняемого международным поисковым органом, который имеет средства обслуживания документации и квалифицированный персонал, способный провести высококачественный поиск. Результаты заносятся в отчет о международном поиске, который должен быть доступен и заявителю, и указанным патентным ведомствам. Другая цель РСТ — облегчить сбор технической информации о патентных заявках. Международная заявка публикуется Всемирной организацией интеллектуальной собственности через 18 мес. Этап международной предварительной экспертизы необязателен для заявителя и страны—участницы. Как только поиск по международной заявке осуществлен, и результаты его опубликованы, заявка отправляется в патентные ведомства стран, в которых необходима патентная защита. Украина не присоединилась к Евразийской патентной конвенции, подписанной в Москве 9 сентября 1994 г. Это объясняется тем, что присоединение ее к этой конвенции выгодно фактически в первую очередь для России, поскольку вся инфраструктура патентного дела будет развиваться исключительно в России и все платежи за патентование будут идти только в Москву. Это выгодно также западным патентовладельцам, поскольку для них получение патента на одной шестой части суши путем одной операции окажется дешевле, чем отдельно в 150-миллионной России и 50-миллионной Украине, а также в Казахстане, Узбекистане и т. д. Однако для украинских изобретателей стоимость евразийского патента даже со всеми льготами остается очень высокой (400 долларов США), что на порядок превышает суммы на патентование в отдельно взятых странах — России и Беларуси — в соответствии с имеющимися двусторонними соглашениями. Патентование в других странах, таких, как Узбекистан, Таджикистан, Казахстан, в настоящее время нецелесообразно из-за отсутствия в этих странах коммерческой реализации научной продукции. Сегодня надо развивать национальную украинскую патентную систему, так как национальные патенты играют важную роль в экономике Украины. Госпатенты многих стран приносят финансовые доходы. Так, в Канаде в течение 1995 г. чистый доход составил больше чем 13 миллионов долларов. Поэтому необходимо наладить работу Госпанента Украины и в первую очередь подключить к научно-исследовательскому центру экспертизы патентную библиотеку УкрНИИНТИ. Сегодня Госпатенту Украины бесплатно переданы 500 современных компьютеров (рабочих станций) и 6500 лазерных дисков, на которых находятся описания патентов. Через компьютерную систему «Интернет», можно, не выходя из отдела, за несколько минут найти описание нужного патента. То есть сейчас мы имеем необычайно выгодный момент для дешевого и быстрого создания своего современного патентного фонда, что ускорит процесс становления патентной системы Украины. Опубликовано в журнале "Автоматическая сварка", 1997, №8 (533)